Ця стаття є частиною серії аналітичних матеріалів про виклики банківського сектору цього десятиліття, підготовлених д-ром Andrei Radulescu, директором з макроекономічного аналізу, Banca Transilvania, та опублікованих, зокрема, у Блозі BT.

Одна з актуальних проблем, із якою сьогодні стикається банківський сектор у світі та Європі, — накопичення високого рівня надлишкової ліквідності. Для банків це означає втрачені можливості, особливо з огляду на низькі процентні ставки. На цю динаміку впливає низка чинників:

1. високий рівень заощаджень населення (історичні максимуми відразу після початку пандемії, що видно на наступному графіку), підтриманий також сприятливою кон’юнктурою на ринку нерухомості (зростання цін на активи нерухомості, що посилює ефект багатства);
2. висхідний тренд фінансових результатів компаній у світі на тлі зростання та розвитку реального сектору економіки, а також завдяки впровадженню технологічного прогресу та консолідаційним операціям (злиття й поглинання);
3. жорсткі регуляторні вимоги (впровадження Basel III), які вплинули на кредитну активність (безпрецедентна обережність, щоб уникнути нового епізоду корекції, подібного до того, що супроводжував початок Великої рецесії);
4. сприятлива кон’юнктура на фінансових ринках і посилення фінансових інновацій (у тому числі розвиток тіньового банківського сектору), що спонукало компанії звертатися до небанківських джерел фінансування;

Відтак рівень заощаджень домогосподарств істотно зріс як у США (найбільшій економіці світу з часткою 25% світового ВВП), так і в Європі — до рекордних позначок — після спалаху пандемії коронавірусу та залишався високим і після скасування обмежень, запроваджених для протидії санітарній кризі.

Рівень заощаджень домогосподарств

Джерело: Bloomberg

Водночас прибутковість компаній істотно покращилася впродовж посткризового економічного циклу (до початку пандемії) — на тлі зростання реальної економіки (Румунія була лідером за темпами зростання, розвитку та конвергенції в останні десятиліття), а також завдяки високому співвідношенню валового операційного прибутку до валової доданої вартості (у Румунії — суттєво вище за середній показник по ЄС).

Так, у Румунії співвідношення між валовим операційним прибутком і валовою доданою вартістю у 2009–2019 роках у середньому становило 55,7%, що вище, ніж у Польщі (49,1%), Німеччині (40%), Єврозоні (39,8%), Європейському Союзі (40,4%) та США (32,9%).

Співвідношення валового операційного прибутку до валової доданої вартості

Джерело: Eurostat

З іншого боку, чисте кредитування нефінансових корпорацій — як частка валової доданої вартості — у посткризовому циклі залишалося на низьких рівнях і помітно скоротилося в Румунії у 2019 році.

Співвідношення чистого кредитування до валової доданої вартості, нефінансові корпорації

Джерело: Eurostat

Співвідношення кредити/депозити в банківському секторі помітно знизилося впродовж останніх кварталів (особливо після початку пандемії).

У США (номінальний ВВП — 20,9 трильйона доларів у 2020 році) співвідношення кредити/депозити по всіх комерційних банках системи становить близько 90% — історичний мінімум, щонайменше з 1970-х років, за які доступні дані Федеральної резервної системи.

Співвідношення кредити – депозити, усі комерційні банки США

Джерело: BT на підставі даних Федеральної резервної системи (FED)

В Єврозоні співвідношення кредити/депозити зменшилося на 7,1 відсоткового пункту між кінцем 2019 року та кінцем червня 2020 року — до 95%, що є історичним мінімумом.

Нарешті, у Румунії співвідношення кредити/депозити демонструвало різко низхідний тренд останніми роками — до рівня 69% на кінець I півріччя 2021 року (на 4,2 відсоткового пункту менше порівняно з груднем 2019 року), що видно на графіку нижче.

Співвідношення кредити/депозити, банківська система Єврозони

Джерело: Європейський центральний банк, Національний банк Румунії

Підсумовуючи, надлишок ліквідності дає змогу банкам Румунії активніше кредитувати реальний сектор. Водночас низка факторів поза межами банківської системи зумовлює низький рівень кредитування:

• високий рівень комерційного кредиту (традиційне джерело фінансування для компаній у Румунії);
• велика кількість некредитоспроможних компаній (за аналізом НБР на кінець 2019 року понад 244 тис. компаній, 35,4% від загальної кількості, мали власний капітал нижче регуляторної межі, а 97% із них — від’ємний);
• схильність транснаціональних компаній залучати фінансування від материнських структур або банків за межами Румунії;
• недостатній рівень розвитку ринку акцій і ринку корпоративних облігацій, попри помітний прогрес останнім часом;
• зростання ролі фінансування за рахунок коштів ЄС у посткризовому економічному циклі — тенденція, що збережеться і в постпандемічному циклі.

Читайте також про Зміну парадигми в монетарній політиці, автор — Andrei Radulescu, BT.

Наступні статті про виклики банкінгу в цьому десятилітті будуть присвячені:

• Структурі активів банківської системи — тенденції в Єврозоні
• Структурним змінам у банківському секторі Румунії після Великої фінансової кризи
• Перспективам банківського сектору