Споживчі ціни є важливим індикатором розвитку економіки; за ними постійно стежать домогосподарства, компанії та органи економічної політики (центральні банки, уряди, міжнародні інституції).

З одного боку, динаміка споживчих цін впливає на рішення домогосподарств і бізнесу щодо споживання та інвестицій.

З іншого боку, економічна політика (передусім монетарна) формулюється з урахуванням поточної динаміки та очікуваних тенденцій споживчих цін.

На динаміку споживчих цін впливає низка чинників, зокрема: стан реального сектору (наскільки темпи зростання економіки співвідносяться з рівнем завантаження факторів виробництва); погодні умови, що визначають пропозицію в сільському господарстві й, відповідно, ціни на продовольчі товари (наприклад, їхня вага у споживчому кошику Румунії перевищує 30%); коливання світових котирувань нафти та інших сировинних товарів; ситуація на валютному ринку, яка впливає на ціни імпортних товарів і послуг; інфляційні очікування економічних агентів; рішення економічної політики; вплив ендогенних шоків (кризи в економічній системі) та екзогенних шоків (як-от пандемія коронавірусу).

Коли говоримо про інфляція, маємо на увазі зростання споживчих цін. У періоди високого зростання споживчих цін (як це було в економіці Румунії в останнє десятиліття минулого століття, на тлі переходу від централізованої до ринкової економіки) спостерігається погіршення добробуту населення та неефективний розподіл ресурсів компаній.

Отже, прискорення зростання споживчих цін негативно позначається на реальних наявних доходах населення (купівельна спроможність знижується), що призводить до скорочення попиту на товари й послуги в майбутньому.

Крім того, у періоди різкого зростання споживчих цін інвестиційні рішення компаній спотворюються. Підприємці не можуть зрозуміти, чи підвищення цін на товари й послуги їхніх компаній спричинене тимчасовим сплеском попиту на них, чи ж це наслідок загального подорожчання в економіці.

Натомість дефляція характеризує зниження споживчих цін. Найвідомішим періодом дефляції була Велика депресія (світова економічна криза 1930-х років).

У періоди дефляції (зниження споживчих цін) домогосподарства та компанії відкладають споживання й інвестиції, очікуючи, що в майбутньому ціни будуть ще нижчими. Унаслідок цього формується дефляційна спіраль, що негативно впливає на економічну динаміку (попит на товари та послуги слабшає, компанії скорочують зайнятість, а добробут населення істотно погіршується).

У такому контексті стабільність споживчих цін (уникнення як високої інфляції, так і дефляції) має фундаментальне значення для ефективного розподілу ресурсів, що є важливою передумовою сталого економічного розвитку.

Власне, у більшості країн світу головною метою монетарної політики центральних банків є підтримання цінової стабільності.

Під ціновою стабільністю зазвичай мають на увазі середньорічну інфляцію на рівні близько 2% у розвинених країнах. У Румунії Національний банк орієнтується на річну динаміку споживчих цін у діапазоні (1,5%-3,5%), із центральним орієнтиром 2,5%.

У Румунії після періоду гіперінфляції на початку переходу від державної до ринкової економіки (річне зростання споживчих цін перевищувало 100% у 1990, 1991, 1992, 1993, 1994 та 1997 роках) ми спостерігали початок дезінфляційного тренду (уповільнення інфляції) з 2000 року.

Цей процес дезінфляції (уповільнення річних темпів зростання споживчих цін) упродовж останніх десятиліть підтримували процеси глобалізації та лібералізації (зокрема в контексті вступу до Європейського Союзу), а також запровадження НБР у 2005 році режиму прямого інфляційного таргетування.

У 2020 році споживчі ціни в Румунії зросли в середньому на 2,6% за рік — сповільнення порівняно з 3,8% у 2019-му, що видно з графіка нижче. Наголосимо, що торік інфляція в Румунії перебувала в цільовому діапазоні центрального банку.

 Динаміка споживчих цін у Румунії (%, р/р)

Редактор: Andrei Radulescu, директор з макроекономічного аналізу, Banca Transilvania