Ömer Tetik, генеральний директор Banca Transilvania, взяв участь у конференції Romania Government Roundtable: South-East Europe's Next Leap Forward – День III, у складі дискусійної панелі, присвяченої європейському фінансовому ландшафту.

Захід, організований у межах серії подій Economist Impact, був присвячений темам стійкості фінансового сектору Румунії та зміцненню національного добробуту. Ключові тези подаємо і тут, у Блозі BT.

Вважаю, ми й далі можемо говорити про нові кредити, нові інвестиції, нові проєкти. Навіть попри всі виклики довкола нас, простір для інвестування все ще є. І, хоча моє ім’я цього не видає, я румун, і мушу визнати: останнім часом повторюю одне й те саме майже нав’язливо:

Я втомився від постійних нарікань на те, що нам не вдалося і що не спрацювало за останні, не знаю, 30–35 років. Хотів би, щоб у виступах і публічних розмовах ми більше зосереджувалися на тому, що може спрацювати.

Ключове запитання: що ми можемо зробити? Адже якщо дивитися об’єктивно, попри всі труднощі, Румунія на порозі досягнення енергетичної незалежності. Вона є лідером у виробництві зернових культур і кукурудзи, з приростом майже 30% цього року. На європейському рівні Румунія має доступ до водних ресурсів — рідкісну й надзвичайно цінну перевагу.


Усе це — стратегічні та геополітичні переваги, особливо з логістичної та транспортної точок зору, у момент, коли — сподіваємося, якнайшвидше — розпочнеться відбудова України. Неможливо «перестрибнути» через Румунію, наче в грі «Монополія». Необхідно проходити через Румунію, користуватися її ресурсами та компаніями. І це має змінити наш підхід до діалогу з іноземними інвесторами.

Ми нарікаємо, що вони приходять, купують у нас активи, інвестують. Потім кажемо, що «іноземці йдуть». Тим часом румунські компанії та підприємці також інвестують за межами країни. Маємо сьогодні три румунські автомобільні моделі в топ-10 найпродаваніших авто Європи. Маємо чим пишатися — не в сенсі самозаспокоєності, а як прояв віри у власний потенціал і здатності його просувати.

Іноді ми ризикуємо критикувати себе настільки, що зрештою переконуємо інвесторів повірити в ту саму негативну про нас історію. Водночас підприємці інвестують, приватний сектор зростає, навіть у складних умовах.

Ми добре знаємо, що чарівної пігулки не існує: накопичені десятиліттями бюджетні дефіцити та висока інфляція не вирішуються за одну ніч. Але якщо відкрити газети чи новинні сайти, помітно дещо важливе: приватний сектор не стільки скаржиться на податки, скільки говорить про плани зростання та нові інвестиції. Про плани на середній і довгий терміни. Про майбутнє.

Ми бачимо чіткі сигнали, що уряд у співпраці з приватним сектором має плани, аби привести Румунію туди, де вона заслуговує бути. І це попри всі шоки, які ми пережили: пандемію, війну на кордоні, енергетичну кризу — фактично другу велику енергетичну кризу за останні п’ять років.

І все ж Румунія вийшла майже на 80% від середнього європейського рівня ВВП на душу населення (PPS). 10–20 років тому ми навіть не могли мріяти про таке. Тим часом Румунія обійшла багато інших економік регіону — як членів, так і не членів Європейського Союзу — з точки зору конкурентоспроможності.

Ми на порозі вступу до ОЕСР. Не хочу здаватися наївним. Ми управляємо коштами інших і працюємо в сфері, заснованій на управлінні ризиками. Та попри це щиро вірю, що Румунія має надзвичайний потенціал.

Той факт, що ми всі тут, свідчить про реальну відданість Румунії та чітке прагнення визначити напрями зростання. І з того, що знаємо ми та наші інвестори — як локальні, так і іноземні чи міжнародні, — меседж один: стабільність, передбачуваність і плани на середній та довгий горизонти.

Сподіваюсь, що нинішня конструкція та рамка, представлені, зокрема, паном міністром Alexandru Nazare, зміцняться і доведуть, що Румунія може запропонувати саме це: стабільність і передбачуваність, не залишаючись країною, яка дає безпеку розвиненої економіки, але з надвисокою дохідністю, притаманною ринкам, що формуються.