Tiberiu Moisă, заступник генерального директора з MidCorporate & IMM у Banca Transilvania, взяв участь у конференції KRUK Summit of Now, організованій компанією KRUK у партнерстві із Ziarul Financiar, 24–25 листопада, де зробив такі заяви:

• У найближчій перспективі єдиний справді релевантний страх — страх невідомого. Невизначеність найбільше відчувається у шлунку, принаймні в економіці та підприємництві. Люди можуть звикнути до багатьох речей, адаптуватися, однак зробити це щодо того, чого не знаєш, набагато важче. Саме невідомість того, що на нас чекає, породжує своєрідний стрес на рівні економіки. Поки що це не відображається в цифрах, у якості кредитів. Це відчувається десь у повітрі, на індивідуальному рівні. Це стрес із дуже чіткою мотивацією, який водночас посилюється, коли ми всі про це говоримо.
  
  
• Іноді ми називаємо ці сегменти — від малих до середніх компаній, так званих корпорацій середнього масштабу — підприємницькими сегментами, адже там рішення значною мірою залежать від настроїв власників. У цьому середовищі механізми адаптації, як і у населення, проявляються одразу: менше споживання означає менші продажі, тож бізнеси починають раціоналізувати. Вони не лише оптимізують витрати відповідно до своєї готовності; можуть також здійснювати інвестиції, що з часом приведуть до оптимізації витрат. Коли є інвестиції в цифровізацію та технології, на мою думку, увесь цей адаптивний підхід у найближчий період, доки зберігається помірне, «тепле» зростання і це ще не рецесія, виконуватиме свою роль.
  
  
• Ключове питання — що нам робити і як ми можемо стимулювати поведінку, щоб каталізувати наші двигуни зростання, адже Румунія — не острів, відокремлений від решти світу, де ми маємо час на власні виклики, а світ нас чекатиме.
  
  
• Важливо, щоб у процесі адаптації ми водночас дивилися у майбутнє. Румунія має потенційні двигуни зростання з високим ступенем визначеності. Будуть значні кошти, які підживлять критичні зони — інфраструктуру. Переконаний: у помірному середовищі поява конкретних успіхів, відкриттів, нових інвестицій і позитивних економічних новин може простимулювати поведінку, особливо в підприємницькому сегменті, який залежить від довіри та відчуття комфорту.
  
  
• Коли бачиш підприємця, який воліє не реінвестувати зароблений прибуток, а повертати гроші у вигляді позики від пов’язаної особи, замислюєшся, чому це відбувається в таких масштабах.
  
  
• Чим сильніше навантажуєш економіку — якщо інфляція зростає більше, якщо відсоткові ставки підвищуються більше — тим звужується її стійкість. Втім я вважаю, що ми в непоганій зоні. Ми бачимо добре збалансовану здатність до опору.
  
  
• Я бачу дуже сприятливий період для сміливих рішень — там, де сміливість, як і економічний розрахунок, має сенс.
  
  
• Ці кредити, запущені під час пандемії, упродовж п’яти послідовних років використовувалися на повну. Тоді відбулося надмірне споживання, що, своєю чергою, штучно підвищило обсяги кредитування. Те погіршення якості, яке ми спостерігаємо, я б назвав лише маргінальним. Погіршення відсоткових показників зумовлене також зменшенням бази: погашення йдуть пришвидшеними темпами. Коли більше немає субсидій, грантів чи інших переваг, немає й мотивації утримувати ці позики. Тож, принаймні цього року, ми спостерігали загальне явище дострокових погашень, яке бачили і ми.
  
  
• Додатковий стрес виник, коли держава вирішила не продовжувати фінансування окремих проєктів з публічних джерел, окрім випадків, що відповідають визначеним ними критеріям. Звісно, це створило напруження в усьому будівельному секторі.