У 2016 році економіка Єврозони продемонструвала стійкість до популістських шоків (голосування за Brexit, відхилення реформ в Італії) і терористичних загроз, а також до викликів, з якими стикається банківський сектор.

Можна сказати, що цього року в регіоні зміцнився процес економічного відновлення, чому сприяло поєднання економічних політик у межах Нового європейського економічного врядування, зокрема:

1. посилення заходів монетарного пом’якшення з боку Європейського центрального банку, що призвело до зниження вартості фінансування до рекордно низьких рівнів і позитивно позначилося на інвестиціях бізнесу та споживанні населення;
2. продовження коригування публічних фінансів (частка дефіциту бюджету у ВВП знизилася до мінімуму з 2007 року), що позитивно вплинуло на довіру приватного сектора (вона зміцнилася до максимуму з 2011 року).

Зазначені чинники також сприяли посиленню конвергенції економічних циклів країн-членів Єврозони упродовж року.

Водночас у 2016 році ми спостерігали продовження процесу реальної економічної конвергенції Єврозони до рівня Сполучених Штатів (як видно з наведеного нижче графіка): розрив у динаміці потенційного ВВП між двома економічними блоками у 2016 році повернувся до мінімуму, що передував Великій рецесії.

Цьому також сприяло зміцнення потенційного темпу зростання у Сполучених Штатах до проведення президентських виборів.

Можемо дійти висновку, що Єврозона пожинає плоди післякризового врядування, а також тривалого процесу макрофінансового коригування, який і досі зберігається в пам’яті компаній і населення.

З іншого боку, у 2016 році в регіоні не відбулося прискорення структурних реформ, з огляду на посилення популістських і протекціоністських настроїв на континентальному рівні напередодні виборів у Німеччині та Франції.

Іншими словами, країни Єврозони не скористалися можливістю історично мінімальної вартості запозичень, аби прискорити структурні реформи в останні квартали.

У цьому контексті наголошуємо, що посилення внутрішньоєвропейської економічної конвергенції залежить від прискорення структурних реформ (у країнах ядра, але передусім у країнах периферії регіону).

З цієї точки зору 2017 рік (виборчий у Німеччині та Франції — двох найбільших економіках регіону) можна вважати вирішальним для європейської економічної конвергенції та для майбутнього Єврозони/Європейського Союзу.