Стаття є частиною серії аналітичних матеріалів про виклики банківського сектору в цьому десятилітті, підготовлених д-ром Andrei Radulescu, директором з макроекономічного аналізу. 

Банківський сектор Румунії тісно слідував структурним змінам у банківському секторі Єврозони — головного економічного партнера країни, особливо після вступу до Європейського Союзу. Низка чинників сприяла цій конвергенції структури вітчизняного банківського сектору зі структурою банків Єврозони, зокрема зростання інтеграції національної економіки до загальноєвропейського економічного простору та високий рівень присутності банків з європейським капіталом у банківському ландшафті Румунії.

Так, після настання Великої рецесії вітчизняний банківський сектор зіткнувся зі стрімким зростанням частки непрацюючих кредитів і тривалим утриманням цього показника на дуже високому рівні (понад 20%) майже до середини минулого десятиліття.

Водночас експозиція вітчизняних банків на державний сектор істотно зросла після економіко-фінансової кризи (найсерйознішої від завершення Другої світової війни), що відбувалося у руслі тенденцій у Єврозоні.

На цю динаміку суттєво вплинув і розвиток ринку державних цінних паперів, у тому числі в контексті реформ, запроваджених під егідою Міжнародного валютного фонду. Відтак частка експозиції банків на державний сектор у загальних активах зросла з 5% у 2008 році до 22,8% у квітні 2020 року, а на кінець I кварталу цього року — до 24%.

Частка експозиції банків на державний сектор стрімко зростала в першій половині післякризового економічного циклу, коли внутрішня економіка гостро відчувала хвилі та наслідки Великої рецесії: показник збільшився з 5% у 2008 році до 21,1% у 2014 році і надалі (до квітня 2020 року) коливався в інтервалі 21,1% – 22,8%.

Зростання експозиції банків на державний сектор у період пандемії не було значним: з 22,8% у квітні 2020 року до лише 24% у березні 2021 року. 

Експозиція банківської системи Румунії на державний і приватний сектори (%, усього активів)

Джерело: Національний банк Румунії, Звіти про фінансову стабільність

Водночас частка експозиції банків на неурядовий кредит (у загальних активах) знизилася в післякризовому економічному циклі — у руслі тенденцій у Єврозоні, головному економічному партнері. На наш погляд, цю динаміку зумовили передусім зовнішні чинники, не пов’язані безпосередньо з банками, серед яких:

1. повільна динаміка інвестицій у виробництво, які здійснювали компанії протягом післякризового циклу (принаймні порівняно з попереднім циклом), з огляду на наслідки Великої рецесії, передусім у капіталомістких секторах (будівництво, нерухомість тощо);
2. високий рівень торговельного кредиту (традиційний для національної економіки фактор);
3. кредитування транснаціональних компаній банками з-за меж країни або безпосередньо материнськими групами;
4. виклики у сегменті компаній із румунським капіталом, зокрема значна кількість компаній із від’ємним власним капіталом, які не є придатними для банківського фінансування;
5. зростання ролі фінансування через європейські фонди на тлі реалізації програм Європейського Союзу;
6. високий рівень заощаджень населення в післякризовому економічному циклі (принаймні порівняно з попереднім циклом);
7. недостатній рівень розвитку ринку акцій і ринку корпоративних облігацій у Румунії в післякризовому економічному циклі — водночас зауважимо, що останнім часом на цих сегментах фінансового ринку спостерігалася позитивна динаміка, яка згодом сприятиме й зростанню експозиції вітчизняних банків на кредити, надані компаніям.
   
   

Структура зобов’язань нефінансових компаній Румунії (%)

Джерело: Національний банк Румунії

Крім того, регуляторні вимоги, запроваджені після Великої рецесії (включно з рамковим підходом Базель III), зумовили суттєве посилення пруденційності, що надалі сприяло оздоровленню банківського сектору та значному зниженню частки непрацюючих кредитів — до рівня нижче 4% упродовж 2021 року, що відображено на графіку нижче.

Частка непрацюючих кредитів у Румунії (%)

 Джерело: Національний банк Румунії

Упродовж останніх кварталів банківський сектор зіткнувся з накопиченням безпрецедентного надлишку ліквідності, що сприяло зростанню експозиції на державний сектор після настання пандемії — у період, коли реальний сектор економіки переживав корекцію, спричинену запровадженими обмеженнями для протидії санітарній кризі. 

Різниця між неурядовими депозитами та неурядовим кредитом у Румунії (млрд леїв)

Джерело: Національний банк Румунії

Підсумовуючи, цей аналіз показує, що динаміка банківського ринку Румунії узгоджується з європейськими та глобальними тенденціями з точки зору експозиції на суверенний борг, а відмінності зумовлені передусім національною специфікою.

До цієї серії також входять статті:

• Зміна парадигми в монетарній політиці
• Накопичення надлишкової ліквідності в банківському секторі
• Структура активів банківської системи — тенденції в Єврозоні, головному економічному партнері Румунії
• Перспективи банківського сектору