Стаття є частиною серії аналітичних матеріалів про виклики банкінгу цього десятиліття, підготовлених д-ром Andrei Radulescu, директором з макроекономічного аналізу, Banca Transilvania, і опублікованих на #BlogulBT.

Упродовж останніх десятиліть міжнародна монетарно-фінансова система не раз стикалася з викликами — на тлі структурних чинників і безпрецедентних шоків, як ендогенних, так і екзогенних.

Глобалізація тривала і прискорилася одразу після вступу Китаю до Світової організації торгівлі, а також завдяки технологічному прогресу із втіленням ІТ-революції та цифрової революції. Світова економіка різко зросла в останні десятиліття — насамперед завдяки внеску країн, що розвиваються, та emerging‑ринків, зокрема Китаю, чий поступ став відчутнішим після приєднання до Світової організації торгівлі. У цьому контексті роль Китаю у світовій економіці істотно зросла: частка країни у світовому ВВП піднялася з 2% на початку 1990‑х до 17% нині.

Серед ендогенних та екзогенних шоків — початок Великої рецесії у 2007 році, найсерйознішої глобальної економіко-фінансової кризи від завершення Другої світової війни, а також пандемія, що супроводжувалася безпрецедентною за останнє століття глобальною санітарною кризою.

Не в останню чергу, після економіко-фінансової кризи, що розпочалася у США 2007 року та мала середньострокові наслідки, ми стали свідками появи криптовалют, розвитку «тіньового банкінгу» (shadow banking) та виникнення фінтех-компаній — із наслідками як для банківського сектору, так і для монетарної політики.

Попри масштабні зміни за відносно короткий термін — два десятиліття, тенденцію до зниження реального курсу долара США та суттєве збільшення співвідношення державний борг/ВВП у США до рекордних рівнів — архітектура міжнародної монетарно-фінансової системи залишилася незмінною, і домінування долара США зберігається.

Безпрецедентні нетрадиційні програми монетарної політики та зростання активів центральних банків

Після Великої рецесії, а особливо після початку пандемії коронавірусу, відбулася зміна парадигми в монетарній політиці. Що це означає:

• По суті, центральні банки провідних економік світу запустили безпрецедентні нетрадиційні програми, аби стабілізувати сприйняття ризику, протидіяти фрагментації фінансової системи та утримувати вартість фінансування на низьких рівнях — критично важливо для відновлення економіки після безпрецедентних шоків (фінансової кризи — найсильнішої від завершення Другої світової війни — та глобальної санітарної кризи, безпрецедентної за останнє століття).
• Активи центральних банків США та Єврозони значно зросли після 2007 року і особливо після початку пандемії. Між кінцем лютого 2020 та кінцем вересня 2021 сукупні активи центрального банку США підвищилися більш ніж на 100%, до приблизно 8,5 трильйона доларів, а сукупні активи центрального банку Єврозони зросли більш ніж на 75%, до 8,3 трильйона євро.
  
  

Динаміка активів центральних банків США та Єврозони

Джерела: Федеральна резервна система США (Fed) та Європейський центральний банк (ЄЦБ)

Наслідки міжнародних монетарних програм

• Ці безпрецедентні нетрадиційні монетарні програми, запроваджені центральними банками провідних економік, у меншій мірі відчулися в реальному секторі. Справді, вони сприяли стабілізації інвестиційного ризику — фундаментальній передумові для відновлення економіки, що підтверджується і спадною динамікою швидкості обігу грошей (до історичних мінімумів).
• Водночас ці програми сильніше позначилися на фінансових ринках і ринку нерухомості — як у США та Єврозоні, так і глобально, що видно з потужного зростання фондових індексів і цін на нерухомість. Наприклад, у липні ціни на житло в 20 найбільших метрополіях США зросли на 20% р/р — рекордний темп, вищий, ніж напередодні Великої рецесії.
• Також після початку фінансової кризи 2007 року ми спостерігали як суттєве посилення регулювання фінансово-банківських систем, аби запобігти новій розбалансованості у середньостроковій перспективі, так і активнішу роль держави в економіці — як у розвинених країнах, так і в державах з emerging‑ринками та країнах, що розвиваються. Це призвело до значного зростання показника держборг/ВВП до рекордних рівнів нині.

Серед прикладів — програма викупу банківських активів, запроваджена адміністрацією Обами після початку фінансової кризи, та, особливо, масштабні програми урядів різних країн після початку пандемії.

Фіскальний імпульс після початку пандемії коронавірусу

Джерело: Міжнародний валютний фонд (МВФ)

Водночас поява двох шоків (фінансового та санітарного) зумовила підвищення норми заощаджень домогосподарств.   

Норма заощаджень домогосподарств (США vs. Єврозона)

Джерело: Bloomberg

Що до компаній, їхні прибутки в останні десятиліття значно зросли — до рекордних рівнів. Цю динаміку підтримали зростання світової економіки та сприятливі умови на фінансових ринках.

Прибуток компаній США (трильйони доларів)

Джерело: Bloomberg

Причини та наслідки

Зазначені у статті аспекти зумовили в останні роки структурні зміни у банківському секторі (світовому та європейському, включно з румунським):

• накопичення безпрецедентного надлишку ліквідності, що створює для банківського сектору альтернативні витрати;
• посилення регулювання;
• відмова від складних (високоризикових) операцій і фокус на кредитуванні з підвищеною обачністю;
• посилення капітальної бази;
• пріоритет цифровізації фінансово-банківських послуг.

Наступні матеріали про виклики банкінгу цього десятиліття:

• Накопичення надлишкової ліквідності в банківському секторі
• Структура активів банківської системи — тенденції в Єврозоні
• Структурні зміни в банківському секторі Румунії після Великої фінансової кризи
• Перспективи банківського сектору