Аурел Бернат, генеральний директор BT Asset Management, сьогодні дав інтерв’ю для HotNews.ro, яке публікуємо й тут 😊. Тема розмови сьогодні: руйнування міфів про заощадження та інвестування.

Заощаджувати — це лише для людей із високими доходами?

У кожного, відповідно до доходів, є й витрати. Те, як ми керуємо витратами, залежить від нас самих. Тож, аби почати інвестувати або відкладати, зовсім не обов’язково мати суми, що вважаються великими. Можна почати з невеликих внесків, заощаджувати кожному з нас і, загалом, робити це через прості, доступні продукти, які не несуть значних ризиків. Моя відповідь така: те, чи заощаджуємо ми, не залежить від рівня наших доходів.

Якщо в мене не зарплата 5 000 леїв, а лише 3 000 леїв, чи є сенс думати про розумне заощадження? Якщо так, то як діяти?

Заощаджувати може кожен і, що важливіше, про це варто замислюватися змолоду. Дивлячись довкола, бачимо багато дискусій про пенсії, вихід на пенсію тощо. Вважаю, найважливіше усвідомити: що раніше ми почнемо відкладати, то легше й краще нам житиметься під кінець кар’єри. Власне, це і є ключове. Починати з раннього віку відкладати, виховувати дітей у звичці заощаджувати — так само, як і родину та оточення. Якщо цей перший крок зроблено, далі все піде простіше.

Заощадження — це насамперед регулярні відкладення щомісяця: не обов’язково великі суми, головне — перетворити це на звичку.

Якщо подивитися на офіційну статистику, 3 000 леїв нині близько до рівня середньої зарплати по економіці Румунії. Я б очікував, що за такого рівня доходів частка заощаджень буде суттєвою у відсотках, хай і не в абсолютній сумі. За таких доходів у бюджеті обов’язково має бути компонент заощаджень, а кожен із нас визначає для себе його рівень. Безумовно, нам потрібна фінансова подушка, адже останніми місяцями бачимо реальність, дещо відмінну від звичної, тож таку безпеку варто мати кожному.

У попередньому інтерв’ю ми наводили приклад із футболом. Залишаймося у спорті, де важлива дисципліна. Що означає дисципліна, коли говоримо про інвестиції?

Зі спорту, та й спостерігаючи за своїми дітьми, які починають займатися спортом професійно, бачу: на старті потрібна налаштованість. Треба вирішити для себе і твердо хотіти заощаджувати. Чим більшою є ця налаштованість, тим легше перетворити її на звичку. Коли справді станемо «спортсменами», звичка нам допоможе. Кожен із нас може вирішити, що хоче заощаджувати. Важливо утримувати цю звичку довго.

Не відкладаймо більше, ніж можемо собі дозволити, з думкою «накопичити побільше» в перші місяці — інакше швидко «видихнемося» як спортсмени заощаджень. Не в цьому ідея.

Ідея — у витривалості. Я, наприклад, бігаю. Біг, особливо на довгі дистанції, означає старт у такому темпі, який не виснажує і робить щасливим у довгій перспективі. Саме це й потрібно: відчувати, що спершу відкладаємо помірні суми і маємо задоволення від процесу та від того, що капітал зростає.

Дуже важливо стежити за своїм залишком. З часом нараховуються відсотки, з’являється дохід — залежно від способу заощаджень — і зрештою ми відчуємо радість від зробленого.

У спорті так само — і з заощадженнями теж.

Якщо розділити дві складові, про які ви говорите — ресурси й дисципліну, якою є частка кожної в успішному заощадженні?

Дисципліна значно важливіша за ресурс. Багато хто з нас, якщо подивитися правді у вічі, посміхнеться цій відповіді — вона справедлива для багатьох. Нас зупиняє не стільки нижчий дохід, скільки звичка збільшувати витрати разом із доходами. Насамперед потрібно виробити звичку заощаджувати — це приблизно 80% успіху, а решта 20% — це грошовий компонент і обсяг надходжень.

За який час формується інвестиція? Коли варто оцінювати її результативність?

Визначімо, що таке «довгостроково» у заощадженнях. 6 місяців — це не довгостроково. 1–2 роки — теж не довгостроково. Довгий горизонт для заощаджень очевидно перевищує 5 років, а якщо робимо це для майбутнього добробуту, варто дивитися на 5–10 років уперед. На такому горизонті справді працює ефект складних відсотків. Якщо сьогодні ми заощаджуємо під 3-4-5%, складення відсотків із часом приносить вагомий дохід саме за рахунок накопичених відсотків, а не лише фінансового зусилля.

Отже, довгий горизонт — це не лише твоя поточна ситуація і прогноз на кілька років, а період у 5–10 років. Для заощаджень саме такий горизонт і є правильним.

Якщо подивитися на інвестиційні фонди, там є різні категорії. Це фонди з фіксованим доходом (облігації, державні цінні папери, банківські депозити), де логіка та сама, що й у заощадженнях.

Інший тип — фонди акцій, де залежно від нашої залученості чи відчуття ринку можна на коротших горизонтах використати його коливання.

Я б радив усім — і друзям також — мислити довгим горизонтом: це здоровіше. Короткострокові коливання можливі, але важливі цілі на довгу дистанцію.

Що робити, якщо інвестиція показала слабшу динаміку: чекати, виходити, диверсифікувати, збільшувати внески?

Є те прислів’я: купи дешево — продай дорого. Зазвичай ми йому не слідуємо. Коли на ринку корекція чи криза, здається, що вона зачепить нас безпосередньо, і нам страшно. Це зрозуміло.

Є лише два варіанти:

1. Залишити свої інвестиції як є.
2. Залишити свої інвестиції і дотримуватися своєї звички.

На мою думку, другий варіант — виграшний. Я зберігаю інвестиції і продовжую слідувати звичці доти, доки можу собі це дозволити. Кризові періоди — маю на увазі ринок акцій — приносять привабливі ціни. Якщо в певний період нам вдається придбати активи за нижчими цінами, наші майбутні прибутки суттєво зростають.

Я б обрав зберігати інвестиції. Якщо немає примусу продавати — не продавайте і продовжуйте звичку заощаджувати.

Повне відеоінтерв’ю — тут: