Ömer Tetik, генеральний директор Banca Transilvania, дав інтерв’ю виданню Financial Intelligence про поточний макроекономічний контекст Румунії, а також про важливу роль банків у створенні економічної цінності та підтримці довгострокового розвитку.

Як ви оцінюєте макроекономічну динаміку Румунії цього року з огляду на війну в Україні та війну на Близькому Сході, а також політичну кризу в Румунії? Наскільки вразлива румунська економіка до зовнішніх шоків (енергія, геополітика)? Коли, на вашу думку, може бути оголошено про рецесію в Румунії?

Ми переживаємо період, коли на економіку впливають як зовнішні, так і внутрішні чинники — війна в Україні, напруженість на Близькому Сході, волатильність енергетичних ринків, а також виклики, зумовлені фіскальною консолідацією та підтриманням політичної стабільності. Враховуючи контекст, вважаю, що найдоречніший підхід — баланс: визнавати ризики, не ігноруючи сильні сторони румунської економіки.

Румунія зазнає впливу зовнішніх шоків, утім найбільші виклики походять зсередини. Якщо подивитися на зростання державного боргу і особливо на відсоткові платежі, які ми як країна сплачуємо, то саме там необхідно посилити стійкість. Інвесторам і бізнесу передусім потрібна передбачуваність. У періоди невизначеності довіра стає таким же важливим економічним ресурсом, як і фінансування. Зараз ми також переживаємо кризу довіри і спостерігаємо обережні настрої у населення та компаній.

Позитив у тому, що наша економіка сьогодні більш стійка та значно складніша, ніж у минулому; Румунія за останні роки зробила величезний прогрес. Тому, на мою думку, вразливість пов’язана з нашою здатністю швидко й узгоджено відповідати на ці виклики.

Щодо можливої рецесії, я утримаюся від прогнозів. Економіку не можна звести до одного кварталу чи одного показника. Для нашої країни пріоритетом має бути збереження інвестицій і прискорення проєктів із суттєвим економічним ефектом — інфраструктура, енергетика, цифровізація, освіта та підтримка підприємництва. Саме ці елементи відрізняють економіку, що лише реагує на кризи, від тієї, яка виходить із них сильнішою. Водночас сподіваюся і вірю, що маємо добрі шанси уникнути глибокої рецесії, яка могла б суттєво вплинути на економіку в довгостроковій перспективі.

Як ви оцінюєте поточний набір факторів — все ще висока інфляція, падіння споживання, технічна рецесія? Які рішення могли б допомогти вийти з цієї складної ситуації? Чи є ризик, що Румунія увійде в жорсткішу економічну корекцію?

Це складний період для економіки, коли накладаються одразу кілька викликів: інфляція, скорочення споживання, фіскальний тиск, політична невизначеність і непередбачуваний міжнародний контекст. Це природно викликає занепокоєння, однак слід розуміти, що період поміркованості після фаз зростання не обов’язково є тривожним сигналом. Економікам потрібні коригування, аби повернутися до рівноваги. Виклик полягає в тому, щоб управляти цим розумно, не підриваючи інвестиції та довіру до бізнес-середовища.

Рішення не полягає в одному кроці, а у поєднанні дій. Нам потрібні стабільність, передбачуваність, прискорення державних і приватних інвестицій, ефективне освоєння коштів ЄС і, безумовно, підтримка підприємництва.

Щодо ризику жорсткішої економічної корекції, вважаю, що сьогодні Румунія має переваги, яких не мала в інші складні періоди: більш диверсифіковану економіку, стійкий банківський сектор, сильніші компанії та доступ до ресурсів для інвестицій. Звісно, ми не можемо виключати зовнішні ризики чи наслідки внутрішніх дисбалансів, однак базовим сценарієм, на мою думку, є відновлення рівноваги.

Румунія ще «надолужує відставання» від Заходу — у якому реалістичному темпі ми можемо це робити? Що слід зробити, аби прискорити реальні інвестиції в економіку?

Румунія подолала значну частину розриву з розвиненими економіками Європи, особливо за останні 10–15 років. Цей прогрес помітний у рівні життя, цифровізації та розвитку бізнес-середовища. Втім економічна конвергенція — це марафон. Якщо нам вдасться зберігати економічну стабільність і стійкі темпи інвестицій, ми зможемо й надалі скорочувати відставання від Заходу.

Щоб пришвидшити процес, потрібно змістити акцент зі споживання на інвестиції та зростання продуктивності. Найшвидше наздоганяють ті економіки, які послідовно інвестують в інфраструктуру, технології, освіту та спроможність компаній масштабуватися і конкурувати на міжнародних ринках. Ключову роль відіграють приватні інвестиції. Румунії потрібно більше компаній, які мають сміливість зростати, експортувати, інновувати. Потрібен доступ до фінансування, а також законодавча передбачуваність і середовище, яке винагороджує ініціативу та результат. Крім того, слід краще задіяти локальний капітал. Заощадження, інвестиції та ринок капіталу можуть стати двигунами розвитку економіки. В останні роки ми мали суттєвий прогрес за всіма цими напрямами, а капітал і сам ринок капіталу розвивалися потужно та прискорено, зокрема завдяки внеску системи приватних пенсій — маємо зробити все можливе, щоб розвиток ринку капіталу продовжився.

Різниця між економікою, що надолужує відставання, та економікою, яка створює добробут, полягає у здатності акумулювати капітал і перетворювати його на інвестиції та інновації.


Роль банків у створенні економічної цінності в умовах надмірного оподаткування

Ви зазначали, що банківський сектор уже перевантажений податками. Де проходить «червона лінія», після якої кредитування починає серйозно скорочуватися? 

Не вважаю, що існує «червона лінія», яку можна виміряти одним відсотком чи одним податком. Принцип простий: що вищими є додаткові витрати, накладені на банківську систему, то меншою стає спроможність банків фінансувати економіку в тому самому темпі. Як ми знаємо, роль банку — перетворювати капітал на кредити для населення та компаній.

Коли дедалі більша частка ресурсів спрямовується на податки й додаткові внески, неминуче скорочуються ресурси, доступні для інвестицій, цифровізації, зміцнення капіталу і, у довшій перспективі, для кредитування. Нас турбує як безпосередній вплив, так і передбачуваність. Економіці потрібен потужний банківський сектор, здатний фінансувати великі проєкти. Якщо рівень оподаткування істотно знижує спроможність банків генерувати капітал і підтримувати зростання кредитних портфелів, наслідки відчуватиме вся економіка, а не лише фінансова система.

Водночас, гадаю, питання має звучати не про те, скільки може витримати банківський сектор, а про те, як створити умови для зростання економіки. Банки кредитують не за рахунок прибутків, а завдяки капіталу та довірі, проте прибутки відіграють вирішальну роль у накопиченні капіталу.

Чи ризикує Румунія втратити конкурентоспроможність у регіоні через оподаткування банків?

Банки — одні з ключових фінансистів економіки, а не лише джерело надходжень до державного бюджету. Порівнюючи Румунію з іншими країнами регіону, інвестори оцінюють усю систему — стабільність законодавства, податкову передбачуваність, вартість капіталу, доступ до фінансування. Якщо ці умови стають менш привабливими, ніж в інших країнах, існує ризик, що інвестиції підуть на ринки, які вважаються більш конкурентоспроможними.

Тож, на мою думку, це вже відбувається. Щоб бути конкурентними, нам потрібні фінансування і великі компанії, здатні конкурувати з конкурентами з інших країн та континентів. А щоб мати великі компанії, ми повинні мати спроможність їх фінансувати. Для цього потрібні великі банки. Підвищене оподаткування банківської системи вже знижує конкурентоспроможність економіки.